Днями Луганськ відвідали гості зі США з дуже цікавою місією. Як повідомили офіційні пропагандистські ресурси, громадські діячі, письменники та політики мають завдання розповісти своїм співвітчизникам “правду про початок війни на Донбасі та про необхідність СВО”.
У Луганську візитерам показали “пам’ятні місця”. Зокрема, створений росіянами у кінці 2023 року меморіальний комплекс “Рана Донбасу, яка не заживає”. Саме ця композиція й стала для гостей “доказом злочинів київського режиму, про які мовчить західна преса”.
Що це за американці, чим вони прославилися та чи мають якийсь вплив у себе вдома, розбиралася Реальна газета.
Яна Осадча
“Важлива місія — виправдати СВО”
Як неважко здогадатися, іноземні гості до Луганська прибувають не так вже й часто, і здебільшого з країн, які розвиваються. Так напередодні так званих президентських виборів у місто завітали делегати фестивалю молоді з Сочі – студенти з африканських країн. Гостей ознайомили з ходом підготовки до фейкових виборів та назвали у новинах “міжнародними експертами”, які високо цю підготовку оцінили.
І ось тепер приїхали троє “хороших” американців і двоє чисто своїх грузинів.
Двоє американців є представниками комуністичної партії США. Гості з Грузії є членами прокремлівської партії “Справедливість заради миру”, яка нещодавно звернулася до Путіна з проханням скасувати візовий режим для громадян Грузії.
“Наша місія для встановлення фактів, про які не знає американське суспільство. Ми побачили, що люди у Луганську втомилися від політики, яку проводять США у світі. Ми будемо намагатися донести правду про події у себе вдома”, – каже активіст компартії США Джонатан Блейзер.
Пропагандистський канал “Луганск24” представив його, як координатора сербсько-американської комуністичної партії, але у нас є великі сумніви, що така існує. Інші джерела називають товариша Блейзера просто представником компартії США.
“Після того, що ми побачили тут ми відчули великий стид і ганьбу за нашу країну. Ми побачили, що ці податки, які ми сплачуємо щодня витрачаються на те, щоб вбивати людей у Донбасі”, – говорить інший комуніст з США Крістофер Хелали.
Третього гостя з США представляють як публіциста та фахівця у сфері прав людини. Це – Деніел Ковалик. Він говорить, що якби Росія у 2022 році не розпочала “СВО”, було б вбито ще більше людей, а агресором у цій війні є Київ, бо саме він розпочав протистояння у 2014 році.
Окрім офіційних повідомлень про візит американців, які говорять меседжами Кремля, є ще цікавий допис у “Живому журналі”.
Дописувачка – російська блогерка-комуністка Дар’я Мітіна постить душевні фото американців за столом. Вони п’ють імперіалістичну колу та їдять ковбасу під великим портретом Леніна та статуеткою Сталіна. Перед візитом у Луганськ гості непогано посиділи з російськими комуністами та обговорили, як їм разом не тільки робітничий клас захищати, а ще й путінське “СВО” виправдати, інтересами народу, звісно.
Компартія США – за права ЛГБТ та проти імперіалізму
Що ж це за така політична сила – компартія США, і який вона має вплив на американське суспільство?
Заснована ця політична партія була у 1919 році, і до другої половини 1950-х років була однією з найважливіших лівих організацій країни. З’явилася вона після жовтневого перевороту у Росії і досягла піка своєї популярності під час Другої світової війни, коли Америка вступила в альянс з СРСР проти Гітлера. У 1942 у комуністичній партії США було 85 тис. членів, і це був рекорд.
Утім, з початком “холодної війни” та зростанням антирадянських настроїв в США почався і занепад компартії.
У 1956 році підтримка радянського вторгнення в Угорщину та викриття злочинів Йосипа Сталіна у промові Микити Хрущова на XX з’їзді призвели до масового виходу людей з компартії. Хоча комуністи й займали керівні посади в кількох організаціях, які виступали проти війни у В’єтнамі протягом 1960-х і 70-х років, вони мало впливали на робітничий рух США.
Партія зробила значний внесок у радикальний рух, особливо в 1930-х і 1940-х роках, але непохитна підтримка КПРС, Сталіна та Радянського Союзу завдала їй шкоди не тільки в очах широких верств населення, але й серед інших ліберальних і лівих сил.
Тобто, по факту компартія США була і є тісно пов’язана з Радянським Союзом, послідовником якого сьогодні вважає себе путінська Росія.
Треба відзначити, що в сучасній Росії комуністи є чимось на кшталт слухняного песика Путіна, який гавкає лише по волі хазяїна. З виборів президента Росії так чи інакше зняли всіх кандидатів, які хоч якось могли скласти альтернативу Путіну, але не комуніста. Тож немає нічого дивного у тому, що Москва має певний вплив і на комуністичні сили в інших країнах. В Україні комуністична ідеологія заборонена, а представники колишньої КПУ сьогодні стали завзятими фанатами російської влади.
Утім, якщо ви проглянете програму американської компартії, то будете здивовані тим, наскільки вона не збігається з реаліями сучасної Росії.
Наприклад, американські комуністи активно підтримують ЛГБТ-рух, який в Росії є забороненим. У програмі компартії США йдеться про те, що пригноблені категорії населення, які постійно піддаються дискримінації, є або представниками або найважливішими союзниками робітничого класу. Також комуністи виступають проти сексизму і расизму, та декларують захист мігрантів та корінних народів Америки.
“Як і всі інші люди, ЛГБТК-американці вимагають і заслуговують на повні та рівні громадянські права, включаючи право на шлюб. Спільнота ЛГБТК складається з людей з усіх класів і верств країни та економіки, і вона все частіше голосує проти крайніх правих”, – йдеться у програмі Компартії США.
Ще один цікавий нюанс стосується засудження комуністами “американського імперіалізму”. Комуністи дійсно звинувачують свою країну та НАТО у розпалюванні війн, зокрема в Україні, і навіть пишуть у своїй програмі про якісь навчені у Польщі “неонацистські елементи”, що повалили “законну” владу Януковича у 2014 році.
Однак та ж програма містить і інший нюанс про противників Америки, серед яких і Росія. Комуністи зазначають, що політика низки країн хоч і забезпечує противагу імперіалізму США, однак у деяких випадках призводить до нового міжімперіалістичного суперництва.
Тобто, американські комуністи офіційно вторгнення РФ в Україну не підтримують. Та й сучасну Росію з її культом традиційних цінностей, безправними робітниками, кишеньковими олігархами та беззубою компартією, соціалістичною країною назвати вкрай важко.
Дар’я Мітіна також пише про розбіжності та розкол в американській компартії щодо війни в Україні.
“У США комуністичний рух розколовся, при чому не тільки на рівні різних організацій, а навіть всередині самої партії. Компартія США також розкололася на прибічників версії “міжімперіалістичної війни” та версії “національно-визвольної боротьби проти НАТО на території України, яка перебуває у стані громадянської війни”, – йдеться у блозі комуністки.
Утім, як ви здогадалися, у Росію, а звідти у Луганськ прибули ті представники партії, які підтримують “СВО”, а імперської політики Росії не помічають. То ж хто вони?
Комуніст, який не читав Маркса та Енгельса, та англомовний Соловйов
Знайти якусь додаткову інформацію про товариша Джонатана Блейзера, не вдалося. Чоловік з таким самими ім’ям і схожий на нього веде у США адвокатську практику та захищає права мігрантів. Утім, до якої партії належить той Джонатан Блейзер, не вказано. Тому дозволимо собі засумніватися у впливовості цього активіста, який приїхав у Донбас збирати факти, щоб потім “донести правду у себе вдома”. Ймовірно, його доповідь й зацікавить нелегальних мігрантів, однак навряд буде почута тими, хто ухвалює рішення про військову допомогу Україні.
Щодо двох других товаришів – то інформації є трохи більше.
Крістофер Хелалі є міжнародним секретарем компартії США, і дуже завзято виступає на підтримку Палестини.
У січні 2024 року Хелалі записав відео на честь 100-річчя зі дня смерті Володимира Леніна, в якому засудив імперіалізм і підтримав Палестину. Він заявив, що мусульмани і зокрема мусульмани-шиїти цінують концепцію страждань.
“Останні 100 років пройшли під прапором Леніна, але найближчі 100 років пройдуть під прапором проти імперіалізму і в підтримку Палестини”, – сказав він.
А ще він процитував вірш лауреата ленінської премії Махмуде Дарвише: “Я не ненавиджу людей. Я ні на кого не нападаю. Але якщо я зголоднію, я з’їм плоть мого узурпатора. Стережіться. Стережіться мого голоду і мого гніву”.
У своїй промові політик зазначив, що підтримує такі країни, як КНДР, Зімбабве, Куба та Венесуела. І проголосив гасло: “Геть імперіалізм, колоніалізм та сіонізм!”
Також є інформація про те, що Хелалі звинувачували у причетності до організації АНТИФА. Скандал навколо цього руху виник у 2020 році, коли у США почалися масові протести після вбивства афроамериканця. Тодішній президент Дональд Трамп пропонував внести АНТИФА до списку терористичних організацій.
Окрім цього, за іншими даними товариш Хелалі воював у Сирії на боці курдів.
Цікаво, чому цей завзятий оратор не бачить колоніалізму Російської імперії, яку навіть класик називав “тюрмою народів”, і чому не ставить собі питання про права націй на самовизначення, коли йдеться про чеченців та дагестанців?
Може річ у тому, що він погано знає засади ідеології, яку сповідує?
Одного разу на пресконференції у Нью-Йорку український журналіст попросив Хелалі процитувати початок з “Маніфесту комуністичної партії” – Біблії кожного порядного комуніста.
Утім, Хелалі зробив вигляд, що не зрозумів питання, і не згадав легендарну фразу про привида, який бродить по Європі.
“Невже ви не пам’ятаєте початок головного документа комуністичного руху?” – допитувався журналіст.
На це Хелалі жестом показав, що не знає його.
“Це означає, що ви не комуніст, а просто російський пропагандист!” – резюмував журналіст.
Нарешті третій поважний луганський гість, про якого хочемо вам розповісти, це – Деніел Ковалик.
Дар’я Мітіна пише, що Ковалик викладає предмет “Міжнародні права людини” на юридичному факультеті в університеті Піттсбурга, здобув популярність як правозахисник та журналіст, який висвітлював убивства колумбійських профспілкових діячів у 2003 році.
А ще Ковалик – автор книги з довгою, але промовистою назвою: “Змова з метою зробити Росію цапом-відбувайлом: як ЦРУ і „Глибинна держава“ змовилися очорнити Путіна” (2017).
Окрім захисту колумбійських робітників та відбілювання Путіна Ковалик як адвокат працював над позовами проти компаній Coca-Cola та Occidental Petroleum. При цьому на столі, за яким сидять американські гості, стоїть саме кока-кола, і це нікого не засмучує.
І це не єдина розбіжність.
Як пише Український кризовий медіацентр, позиції Ковалика часто відрізняються від принципів захисту прав людини, але сходяться із риторикою Російської Федерації, яка ці права систематично порушує.
Ковалик часто буває у Росії, він також відвідав Крим. Після поїздок він постить у своїх соцмереж ту саму “альтернативну правду”, яка вигідна Росії. Так в його постах засуджена світовою спільнотою анексія Криму перетворюється на довгоочікуване повернення в Росію.
“Нам тут, у США, кажуть, що Крим і Донецьк окуповані. Я там був, і ні в Донецьку, ні в Криму немає жодних ознак того, що відбувається якась російська окупація”, – пише він.
Ну так, це все одно, що сказати, Гагарін літав у космос, і не побачив там Бога, то значить, Бога немає. Так і Ковалик був у Криму і Донбасі, але окупації не помітив.
Російська пропаганда використовує Ковалика, як людину з США, яка проти її політики, він виступає у шоу Соловйова та є частим гостем на Russia Today.
Тобто, іншими словами Ковалик також – найсправжнісінький російський пропагандист, тільки англомовний.
Ковалик так багато і часто пише і говорить про Росію та війну в Україні, що не зрозуміло, коли ж він встигає ще й права колумбійських робітників захищати.
Ось такі гості до Луганська завітали.
Таким чином, гості з США виявилися звичайними маргіналами, прибічниками теорій змов і англомовними російськими пропагандистами, які не мають впливу на американське суспільство. Таких у нас називають божевільними активістами. Те, що такі громадські діячі існують у США тільки говорить про розвиток демократії в цій країні, утім про якусь їхню авторитетність і вплив не йдеться. В Росії люди, які виступають проти політики Путіна і війни, визнаються інагентами і їх переслідують.
Російській пропаганді дуже важливий меседж про те, що “не всі в США такі погані, є й там і ті, що за нас”. Хоча очевидно, що Росія після повномасштабного вторгнення в Україну залишається персоною нон грата у цивілізованому світі. Також окупантам дуже хочеться зліпити з так званих “ЛНР-ДНР” таку собі міні-Палестину, яку, мовляв, всі ображають, а війну проти України – національно-визвольною. Хоча насправді йдеться про анексію та агресію проти України, яка, дійсно, триває з 2014 року.
Цікавою також є тенденція загравання олігархічної та імперіалістичної Росії з комуністичними та лівими силами, і спроба зліпити з Путіна визволителя народів. Однак виходить криво та косо, як власне і все, що роблять росіяни.