Вже понад рік Росія повністю окупувала Маріуполь. Після надважких боїв які тривали 86 днів — з яких 82 у повному оточені — українські захисники виконали наказ та склали зброю, покинувши останній рубіж оборони — територію заводу “АЗОВСТАЛЬ”. Наша співрозмовниця Валерія родом із Маріуполя, дівчина не покидає рідне місто від початку повномасштабного вторгнення росіян і до нині продовжує жити в окупації. Про те, як живе Маріуполь сьогодні дізнавалися журналісти “Реальної Газети”
Артем Деркачов
— Чому ти вирішила не виїжджати з міста в перші дні війни?
— Були певні обставини, ми сподівались, що це не буде тією війною яку ми сьогодні бачимо, 24-го я встала досить-таки пізно, можливо годин о 11. На той момент половина моїх знайомих поїхала з міста, я опинилася у “інформаційній бульбашці”, де всі постійно тільки, що й казали: “капець, війна, нас бомблять”, почало відбуватись щось незрозуміле і лякаюче.
Зрештою, 20 травня 2022 року російські загарбники повністю окупували місто. А кількість загиблих у Маріуполі досягла понад 20 тисяч жителів.
— Де ви ховались під час активних бойових дій?
— Ми колись підійматися до драмтеатру, я бачила, що туди хтось заходить і ми подумали, що можемо дізнатися в людей, що там да як. Але двері виявились зачиненими й вже було досить сильно чутно вибухи, ми почали швидко шукати інше укриття. Згодом вирішили розміститись у підвалі прокуратури чи близько того, адже подітися вже було нікуди.
Росіяни цілеспрямовано руйнували лінії електропередач та станцій зв’язку. В Маріуполі поступово зникла електрика, мобільний зв’язок, інтернет. Маріупольці були відрізані від інформації та не розуміли, що відбувається поза містом. Це стало вдалим ґрунтом для появи страхів і чуток.
— Де ти знаходила інформацію під час облоги міста?
— Вже тоді почались проблеми із зв’язком, єдине, що я встигла написати мамі, це те, що ми пішли в підвал, і щоб вона передала татові та бабусі, що з нами все добре. Вже потім у мене сів телефон. Інформацію можна було отримати від людей, які приходили з центру міста, у яких там ще був зв’язок. Інформація була із серії: коридор дали, коридор не дали, машини розстріляли, хтось виїхав. Тобто, було незрозуміло нічого.
Після завершення активних бойових дій у місті, до Маріуполя почали завозити росіян, які розпочали співпрацю з колаборантами. Відтак, на вулицях з’явилася російська символіка, агітаційні плакати та реклама.
— Як сьогодні виглядає Маріуполь?
— Сьогодні, якщо ти не підтримуєш Росію, то ти “український ждун”. Мені тут дуже тяжко насправді, мені важко дивитися на ось ці будинки зруйновані. Тут всюди висять прапори Росії. У нас, до речі, також висять прапори СРСР. Наприклад, на головній алеї висить триколор, потім прапор “ДНР”, потім СРСР і ось вони чергуються й взагалі висять скрізь містом.
Щоправда, росіяни досить швидко відкривають нові магазини в окупованому Маріуполі, на фоні зруйнованого українського бізнесу. Проте, за словами дівчини, російські бренди значно поступаються українським брендам в якості.
— Які заклади можна побачити на вулицях міста?
— Люди користуються можливістю відкрити бізнес, магазини одягу, магазини техніки й таке інше. Відкриваються супермаркети на кшталт АТБ, тобто такого ж формату. Наприклад я ходжу в спортзал який відкрився досить давно. Якісь секції, якісь заклади. Зрозуміло, що немає якихось прям супер розважальних штук, наприклад як нічні клуби, щоб кудись сходити погуляти, або торговельні центри. Зрозуміло, що все це ще буде не скоро, але якісь такі елементи минулого життя — вони є. Просто це все — зовсім інше і зараз дуже відрізняється від того, що було в плані саме сервісу. Тобто у мене зараз відчуття, що стався відкат… ну я не знаю, я б сказала, до 2005 — 2010 років.
За спостереженнями Валерії, після переходу на рублі, цінники в магазинах не виросли, за винятком їжі. Продукти в Маріуполі зараз коштують дорожче, ніж в інших містах Росії.
— Які зараз ціни в магазині, чи стало дорожче?
— Ну, насправді плюс-мінус так само. Зараз просто вже заїхало більше виробників якісних й все стало нормально. Але ціни в Маріуполі, вони на порядок вище, ніж ціни по Росії. Ось це реально біда. До мене приїжджали родичі з Москви й вони були здивовані тим, що у Маріуполі реально дорожче, ніж у Москві.
Валерія каже, що в окупованому Маріуполі знайти роботу сьогодні не складно. Проте, варто враховувати, що у місті продовжується активний процес паспортизації. Без російського паспорта та купи інших російських документів отримати роботу неможливо.
— Чи легко потрапити на роботу?
— Зараз дуже сильно рухається тема з паспортами, і людей по суті змушують брати цей паспорт. Без нього ти не можеш сходити до лікарні, бо тобі потрібно буде мати (страховий, — прим. РГ) поліс. Влаштуватися на роботу в державних закладах, соціальні виплати. Я також знаю, що якусь частину людей на підприємствах змушували поміняти паспорти. Люди намагались відкладати цей момент, але за них начебто подали документи на паспорт заднім числом.
Заробітна плата в місті також зазнала змін, і найвищі зарплати отримують тільки люди, які мають повний пакет російських документів.
— Скільки можна заробити в Маріуполі?
— Люди стали заробляти більше грошей, я б навіть сказала, що в цьому плані стало краще ніж було. Якщо ти з російським паспортом влаштовуєшся в російську фірму, у тебе може бути зарплата і 100, і 150 тис. рублів. Але, та ж сама оренда за квартиру 2,5 — 3,5 тисячі на добу. Зрозуміло, що власники це роблять саме через бажання нажитися. У середньому люди заробляють 50 тисяч рублів на місяць. Проїзд у транспорті безплатний, і за великим рахунком, якщо є своє житло гроші витрачаються тільки на їжу та необхідні речі.
Наша співрозмовниця не має російського паспорта і зараз працює віддалено. Вона також займається волонтерством і надає допомогу українцям, які перебувають під окупацією.
— Чому ти не робиш російський паспорт?
— У мене немає російського паспорта. Я працюю в інтернеті, я не хочу брати російський паспорт через свою громадянську позицію. Я буду максимально відкладати цей момент поки є така можливість. Але складнощі вже розпочалися, вони постійно вигадують якісь нові правила. Це не офіційна інформація, але можливо мені доведеться все ж таки робити якісь документи, тому що кажуть, що людей не будуть випускати з міста та на територію РФ якщо немає жодного російського документа. Останній раз коли я виїжджала, я показувала український закордонний паспорт.
У місті можна побачити плакати та почути заклики до участі у військових діях, але за словами дівчини, місцеві жителі не демонструють активного інтересу та готовності приєднатися до цих зусиль. Сама ж Росія також не проводить активної мобілізації на цій території.
— У вас відбувається мобілізація українського населення?
— Я взагалі таких історій не бачила, не чула вже давно. Тобто були якісь такі чутки ще минулого літа. Сьогодні наче мобілізації немає, і я думаю, що не буде. Хоча чула історії, що ті, хто зробив російський паспорт отримують повістки. Але я думаю, що це поодинокі випадки.
Сьогодні, щоб отримати правдиву інформацію, мешканцям часто потрібно використовувати VPN (технологія, що дозволяє забезпечити безпечне і приватне з’єднання з інтернетом), адже російські ЗМІ активно поширюють пропаганду, а не об’єктивну інформацію.
— Де ти читаєш новини, чи є щось крім пропаганди?
— Тут люди дуже бояться наслідків якихось, свободи слова як такої взагалі немає. У мене хоча б є телефон, там є VPN, у мене є можливість дивитись якусь інформацію, сидіти в інстаграмі, підписуватися на людей і так далі. А якщо ми беремо людину 40-45+, яка не розуміє, про що я зараз кажу, їх інформаційний простір на цю мить — це місцеві канали, канал “Росія 1” “Соловйов LIVE”, канали “ДНР” і тощо. Взагалі всі телеканали перейшли з 1 липня повністю на російське мовлення.
На цих пропагандистських телеканалах показують рекламу нерухомості і відбудови в курортному місті. Саме це й привертає увагу росіян, які бажають вкласти свої гроші в регіон. Це підтверджують і оголошення про бажання придбати нерухомість в російських соцмережах.
— Що можеш сказати про нові будинки, чи купують в них росіяни квартири?
— Щоб щось сказати, це треба там пожити. Але візуально, припустимо ось цей ЖК “Невський”, який вони прям зовсім з нуля робили. Виглядає це все більш-менш нормально. Тобто просто як звичайна новобудова. Але я не знаю, наскільки успішно зараз можна придбати майно в Маріуполі, тому що всі нотаріальні справи, які були більше пів року назад, стали недійсними. А все тому, що раніше все оформлював нотаріус “ДНР”, а Росія вирішила зробити закон, що усі ці справи стали недійсними, й тепер людям треба переробляти документи. База будинків — українська. Тобто російської бази житла ще не зробили, відповідно ці будинки до росреєстру не потрапляють, і тому взагалі виникає питання, як на них можна оформити покупку.
Щоб виїхати з окупованого міста і потрапити до України, потрібно пройти довгий шлях. Наразі є можливість здійснити цю подорож через Європу, використовуючи послуги перевізника. Перетин в місті Василівка та інших пунктах наразі не доступний. Хоча дівчина може виїхати, і навіть має досвід подібних поїздок, вона продовжує залишатись у місті.
— Про що ти сьогодні мрієш?
— Я хотіла б доносити тут до людей свою позицію, але я розумію, що в місті, де 80% “вати” це неможливо. Це дорослі люди, з усталеною психікою та думкою, і ти їм нічого не доведеш. Але я продовжую боротися, я сподіваюся, що рано чи пізно війна закінчиться і я буду серед перших, хто допоможе відбудовувати місто й буду волонтерити на цій території. Я хочу повернути українські цінності, які на жаль втратило моє місто й люди які тут живуть. І хоча мені дійсно хочеться сьогодні виїхати та вивезти свою родину, я не можу цього зробити, адже є купа обставин які заважають цьому.
