Підміна понять та демонізація. Як працює пропаганда

Підміна понять та демонізація. Як працює пропаганда

Щонайменше 10 років країна-окупант Росія годує пропагандою як своє населення, так і сусідні країни. Україна не стала винятком, тому жителі різних регіонів України по-різному сприймають події нашої новітньої історії. Реальна Газета розбирала, як росіяни почали охоче сприймати людожерські заклики Кремля.

За останній рік українці стали значно стійкішими до її впливу, деякі неочевидні прийоми можуть все ще бути ефективними.

Які прийоми використовують пропагандисти

Крім неприкритої брехні, пропаганда використовує більш складні прийоми. Їх не так просто розпізнати, як відверту неправду. Наприклад, це підміна понять, багаторазове повторення, фальшива дилема, демонізація та дегуманізація, узагальнення, тиск “авторитетами” та інші.

Усіми цими прийомами російська пропаганда користується вже щонайменше 10 років.

Виявляти та перевіряти такі твердження складніше, ніж звичайні фейки. І ефект у такої пропаганди більш довгостроковий — створити спотворену думку про щось чи ставлення до чогось. Наприклад, росіян — до українців.

Неплавильні висновки із правдивих фактів

Цим прийомом користуються, наприклад, іноземні політики, які є прихильниками Кремля та намагаються зменшити допомогу союзників України. Зв’язок такий: Україні постачається західна зброя — це заважає закінченню війни. Постачання зброї в Україну — це правдивий факт. А ось висновок — хибний, бо не західна військова допомога, а продовження агресії Росії заважає закінчити війну.

Прийом змішування правдивих та хибних даних допомагає пропагандистам спотворювати сприйняття подій. Наприклад, така конструкція: більшість населення східних регіонів України ще до 2014 року розмовляла російською мовою, мала зв’язки з Росією та вважала себе росіянами. З цих фактів правдиві лише перші два, а така зв’язка допомагає «протягнути» потрібний фейк так, щоб він виглядав органічно.

А насправді, за опитуваннями 2014 року, понад 60% жителів Донбасу ідентифікували себе як громадяни України або ж жителі регіону, але точно не як росіяни. Але на такий прийом підмішування брехні в правду дуже легко потрапити.

Дегуманізація

Російські пропагандисти щедро маркують Україну та колективний Захід негативними епітетами, протиставляючи “високодуховну” Росію “аморальному” Заходу, який нібито керує Україною. Протистояння “ми” та “вони” досить давнє, проте сьогодні російська пропаганда вивела його на новий рівень, приписуючи ворогу неприродню жорстокість. Це і є дегуманізацією.  Російська пропаганда закликає не ставитися до українців та європейців як до подібних собі. Тому жаліти, симпатизувати чи співчувати їм не треба.

Історія знає інші приклади дегуманізації. Так, нацисти не вважали євреїв, слов’ян та циган повноцінними людьми. Комуністи демонізували українське селянство, тому жителів міст не жахав Голодомор. В Руанді хуту вирізали народність тутсі, називаючи їх “тарганами”. Лише в ХХ столітті таких приладів достатньо.

Вкрай ксенофобське російське суспільство вважає за норму жарти про “хохлів” та “піндосів”. Ціла низка народів в їх інтерпретації недолугі, неоковирні і тупуваті.

Тиск на емоції

Особливо ефективно тиснути на страх, агресію чи жалість. Так, жителів Росії залякували вигаданою загрозою з України, граючи на їхньому почутті страху. Українців та європейців пропагандисти лякали тим, що всі замерзнуть узимку без російського газу чи після ракетних атак.

Конспірологія

Російські пропагандисти охоче просувають численні теорії змови, які стверджують: західна цивілізація навмисне хоче зруйнувати “руський мір”, бо заздрить його “духовності”. На російських федеральних каналах цілком серйозно обговорюють теорію пласкої землі, навіть підкріплюючи це твердження словами американського псевдоексперта. Проте поряд з такою конспірологією, яка, здавалося б, не має нічого спільного з реальністю, пропагнада просуває наративи про “зовнішнє управління” Україною та “війну з НАТО”. Щодня військкори заявляють про польських, американських та британських наймаців, яких нібито бачили на передовій.

Заявами про “війну з НАТО” намагаються виправдати мобілізацію, численні військові втрати та повний провал планів диктатора Володимира Путіна “захопити Київ за три дні”.

“Політики нас посварили”

Досить поширений серед українців та росіян наратив, який відрізняється особливою токсичністю. Він стверджує, що вороже ставляться до України лише якісь окремі люди, в той час як більшість росіян нібито війни не хоче. Проте статистика говорить про протилежне: переважна більшість росіян підтримують військову агресію щодо України. Саме Україна разом із США входить в п’ятірку країн, які, за логікою росіян, найбільш русофобські.

Те, що маріонеткові угрупування “ЛДНР” нібито хотіли увійти до складу РФ (насправді мова йде про незаконну анексію, зрежисовану самою Росією), у росіян стає доказом цього.

Основним посилом у цій технології є – “ми один народ, и нам нечего делить”. В такий спосіб Росія намагається розширитися за рахунок інших держав. Зокрема, України.

Лайфхак для перевірки

То ж як мінімізувати вплив російської пропаганди та виявити шкідливі наративи. Пропонуємо алгоритм, за яким можна аналізувати новини чи інші публікації. Пропонуємо читаючи новину відповісти на наступні запитання:

  • Чи не надто вона емоційна?
  • Хто є джерелом цієї інформації?
  • Чи є підтвердження цієї інформації в офіційних джерелах, або в авторитетних українських ресурсах.

Особливу увагу варто звертати на емоційність новини. Якщо вона потужно заряджена емоціями, то її треба перевіряти ретельніше. Чи сильніше її хочеться переказати чи відправити другу, тим прискіпливіше варто відповідати на озвучені вище питання.

Чи ефективна пропаганда Кремля?

Інформаційний ефект у таких випадках може бути набагато масштабнішим за фактичний. Згадайте перші години та дні повномасштабної війни, і те, який ефект на вас справляли новини. За задумом такі повідомлення мають демотивувати продовжувати опір.

Швидких та ефективних «ліків» від пропаганди немає, адже це досить масштабна система ЗМІ, культурних продуктів, дипломатії, соціальних мереж та інших каналів.

Залишити відповідь