Найкумедніша історія минулого року пройшла майже непоміченою для широкої публіки. Голова Луганської облради Валерій Голенко та мер Луганська Сергій Кравченко у 2014 році сприяли «русской вєсні», а тепер виявилися нев’їзними на Луганщину.
У розпорядженні «Реальної газети» опинилися скарги на «указ глави ЛНР», що їх екс-посадовці направили генеральному прокурору РФ. Виявляється, обидва вони давно громадяни Росії і у скаргах перелічують заслуги перед окупантами.
Розповідаємо також, де прописані зараз ці колишні луганці, і розбираємося, чому вони на Луганщині non grata.
Олександр Білокобильський, «РГ»
Прохолодного грудневого дня глава окупаційної адміністрації «ЛНР» колаборант Леонід Пасічник дав жару. Він підписав «указ» «Про введення додаткових заходів … щодо осіб, які створюють реальну загрозу інтересам і безпеці Луганської Народної республіки…» (довша повна назва – за посиланням).
Цим документом Пасічник заборонив близько 500 особам не лише в’їжджати «на територію ЛНР», а й вести там економічну та фінансову діяльність. Податковій заборонили реєструвати ані цих людей підприємцями, ані юрособи, до яких вони дотичні. Крім того, до російського Єдиного держреєстру заборонено вносити відомості про нерухомість таких осіб та юросіб, до яких вони мають стосунок. Зокрема, не реєструються і права, набуті раніше.
Більшості людей зі «списку Пасічника», це байдуже. Але ж Валерій Голенко та Сергій Кравченко «наближали, як могли» прихід «русского міра» до Луганська навесні 2014-го. А отже могли б розраховувати на вдячність окупантів. Принаймні на те, що в них не відберуть «всьо, что нажито нєпосільним трудом», із нерухомістю включно.
Підтримав «референдум», засуджував «хунту»
У розпорядженні «Реальної газети» опинилися скарги Валерія Голенка та Сергія Кравченка на ім’я генерального прокурора РФ Ігоря Краснова.
Із одержаних документів ми дізналися деякі цікаві подробиці про теперішнє життя колишніх народних обранців Луганська і області. Та про це далі, а поки що – кілька цитат.
«Человек я в Луганской Народной Республике достаточно известный, – пише Валерій Голенко. – с 2006 года по 2014 год возглавлял Луганский областной совет, который 2 марта 2014 года после известных событий в Киеве принял Обращение депутатов Луганского областного совета к гражданам Луганской области и к Верховной Раде Украины о признании нелегитимными центральных органов исполнительной власти Украины, сформированных в результате государственного переворота, с требованием придания русскому языку на Украине статуса второго государственного, немедленного принятия мер по разоружению незаконных вооруженных формирований типа «Правого сектора», других мер поддержки русскоговорящего населения Луганской области».
Далі Голенко повідомляє генпрокуророві РФ, що президія облради під його проводом засудила «кривавий київський режим» після трагедії в Одесі (маються на увазі, звісно, не теперішні регулярні смерті цивільних одеситів від російських обстрілів). 6 травня 2014 року президія облради підтримала незаконний «референдум» про статус Луганської області. Він згадує кримінальну справу за чотирма статтями Кримінального кодексу, заведену проти нього в зв’язку із цим Службою безпеки України.
«Подобное преследование со стороны СБУ мне понятно, но вызывает недоумение действия официальных органов власти ЛНР, включивших меня, гражданина Российской Федерации, без предъявления каких либо обвинений в списки «врагов народа», – пише Валерій Голенко.
Радує, безумовно, що зрадник цілком визнає свої колабораційні дії навесні 2014. Так само, як і Сергій Кравченко, він у зверненні до Генпрокуратури РФ фактично повністю визнає, що правильно йому оголосили підозру українські правоохоронці.
Сироти казанські
Обидва екс-чиновники звернулися по правову допомогу до адвоката Владіміра Тормишова, який належить до Адвокатської палати Московської області і практикує у ближньому Підмосков’ї – селищі Усово-Тупік, неподалік від Барвіхі, Ґорок та Рубльовського шосе.
Поки що редакції «РГ» невідомо, чи відповів щось генеральний прокурор Російської Федерації двом «незаконно позбавленим прав», приниженим і знедоленим Кравченкові та Голенку. Хоча… Тут саме час сказати про знедоленість колишніх луганських посадовців.
Голенко набув російського громадянства у місті Мілерове Ростовської області 14 квітня 2017 року (ці дані разом із номером паспорту – в шапці скарги). Він зазначає у скарзі адресу, за якою зареєстроване його місце проживання, – це Луганськ, вул. 15 лінія, 18/1. Але поштова адреса, тобто місце постійного проживання Валерія Голенка, інша. Мешкає він фактично одразу за МКАДом, у місті Котельники, що межує з Люберцями, – на вулиці Сосновій, б. 2, корп. 5, кв. 64.
Шкода, що власне 22-поверхового будинку Голенка не видно, але на Гугл-картах він виглядає непогано. Ціна «однушки» в ньому десь 80 тисяч доларів, а трикімнатної квартири – біля 140 тисяч. Це буквально 300 метрів від станції московського метро «Котельники».
Сергій Кравченко вступив у російське громадянство аж на півтора роки пізніше, ніж екс-голова луганської облради. Паспорт його виданий 27 грудня 2018 року у відділі УФМС РФ по Воронезькій області в Совєтском районі м. Вороніжа.
За чутками у колах луганських переселенців, останні роки Сергій Кравченко провів нібито десь у Європі, називали чеське місто Карлови Вари. Але це не точно. Реєстрація у Сергія Кравченка, як ми бачимо у скані російського паспорту – на тимчасово окупованій території АР Крим. А саме – в Ялті, на вул. Нагірній, 16.
Чи мешкає він там? Це питання відкрите. Адже за цією адресою розташований семиповерховий будинок на 23 квартири, а в паспорті номер квартири не наведений. Для оформлення реєстрації у міграційній службі РФ треба надати підтвердження права заселення. Це або договір найму помешкання (але тоді мусила би бути зазначена квартира), або документ про право власності на нерухомість.
Тож варіантів два: або Сергій Кравченко орендував цілком семиповерхівку, або вона так само цілком йому належить.
Чому їм заборонили в’їзд на Луганщину?
То чому ж двом типу респектабельним громадянм РФ, екс-меру Луганська Сергієві Кравченку та екс-голові облради Валерію Голенку окупаційна адміністрація заборонила в’їжджати до так званої «ЛНР», вести там господарчу діяльність та мати нерухоме майно?
Звичайно, ніякої «загрози ЛНР» вони абсолютно не становлять. І присутність чи відсутність Голенка або Кравченка на ТОТ Луганської області жодним чином не вплине на військову ситуацію.
Натомість обидва колишні функціонери та їхні родини до 2014 року мали певні бізнес-інтереси в Луганську й області. Скажімо, родина Голенка мала стосунок до видобутку газу на Луганщині. І тепер, коли тимчасово окупована територія увійшла офіційно до російського «правового поля», колишні чиновники могли би заявити свої майнові права. Але тепер там інші порядки, і колишніх власників ніхто не чекає.
Крім того, ці дійсно впізнавані на ТОТ обличчя могли би теоретично претендувати на якісь посади. Кінець кінцем, Сергій Кравченко – останній законно обраний міський голова Луганська (хай термін його повноважень і сплив), а Валерій Голенко – останній голова облради.
Ані повернення власників бізнесу, ані колишніх посадовців теперішня окупаційна адміністрація аж ніяк не прагне. Ось у цьому і полягає сенс заборони.
