Год спустя луганчане в социальных сетях вспоминают свою Революцию Достоинства
– Перше фото Луганського Майдану 22 листопада. Робили мало фото, якість так собі. Нас було не багато, але вихід цих людей був вже ПОСТУПКОМ. Обговорювали, що робити далі, пили чай. Пам’ятаю, журналісти відразу почали питати, чи будемо ми ставити намети, ночувати. В той момент ще було відчуття оптимізму що це вдасться. Потім було багато різних подій, люди приєднувались, сформувався костяк команди, але цей день відчувався найгостріше.
—————————————————————–
– А я не була на Майдані.. Ані дня… Він був у моєї свідомості… Ні, була, на нашому, маленькому луганському… Чомусь добре запам’ятала перший день того, що згодом змінило життя мільйонів… Це був четвер… А вже в п’ятницю почали підніматися люди в регіонах… На перший Луганський Майдан прийшло три десятки людей… Згодом кількість тих, хто виходив підтримати життя за європейськими стандартами ставало дедалі більше… Потім був розгін студентів у Києві… А наші виходили!Прикро, що свідомих луганчан замало… І дякую тим, хто попри всі перепони виходив щовечора… Потім з’явилися “гвардійці кардинала” – Харітонов і гопкомпанія… Тоді, попри всі їх провокації ніхто й подумати не міг, до чого все це анти-майданство призведе… А потім були 40 автобусів з бЕндерівцями… І десь вони загубились… Їх всі стервятники шукали, чекали… Як би вони доїхалиб… А я не була на Майдані… Між зйомками вдивлялася в телевізор… Ну не можна мені було на Майдан… Янгол-охоронець не пустив… У найзапекліші дні чоловік намагався заборонити мені дивитися 5 канал… А я з істерикою та повними очима сліз доказувала, що все нормально, тримаю себе в руках… І надалі щодня виходила на наш маленький Майдан… У нас його поділили умовно на два – громадський сектор і по неділях – політичний… Тоді виходили в і разом, але активісти аполітичні тримались трохи осторонь, вони не плутали політику із самою ідеєю та метою ТОГО МАЙДАНУ!!! А потім, вже після найчорніших сторінок історії сучасної України в Луганську тривала боротьба між добром і злом… Поки там, дома, в рідному місті зло… Але я вірю, що все ще попереду, і колись на площі біля пам’ятника Тарасу Шевченку знов з українською символікою збируться ті, хто намагався переконати країну, що Луганськ – це Україна і європейське місто!!! Що там, у центрі, святкуватимуть день, коли розпочалася революція гідності, бо ті, хто тоді виходив на Майдан -гідні цього! П.С. ця зима змінила і мене…
—————————————————————–
Спасибо тебе, малыш. И как бы непросто нам порой ни приходилось, мы всё сделали правильно.
Мы – на светлой стороне, джедай. Ну да ты и сам знаешь.
Сегодня опять нацепил
“Стоки событий уже после Майдана 2004-го года смыли с миллионов украинцев эйфорию возможности влиять на процессы выходом на улицу, поднятием клича, грохотом барабанов. Тщётная надежда на лидеров, безнадёга, хроническая обманутость, апатия – вот с чем связан у многих оранжевый Майдан и многие просто забыли, что МАЙДАН – ЭТО УНИКАЛЬНЫЙ УКРАИНСКИЙ СПОСОБ ПОКАЗАТЬ ВСЕМУ МИРУ, ЧТО МЫ НАРОД. Народ, который вопреки средневековой дикости, навязанной нам соседями, сохранил способность реализовывать своё ПРАВО. Поэтому одним из главных достижений нового Майдана будет ДОКАЗАТЕЛЬСТВО ТОГО ЧТО НАЦИЯ НАСТОЛЬКО СИЛЬНА, ЧТО ОНА ВЫШЕ РАЗОЧАРОВАНИЙ. Она может в критический момент собраться в кулак. Она способна на таран закостенелой коррупционно-олигархической системы. Украинцы в который раз имеют возможность проявить волю к реализации себя как народа, а не пассивной безвольной массы.”
—————————————————————
