Тече «Вісла» до Донбасу


412Архивні документи свідчать – жителі Луганщині в тяжкі післявоєнні роки як могли, підтримували депортованих з Польщі українців

Валерій Снегірьов, історик 

Насильницька акція під назвою «Вісла» залишається однією з найтрагічніших сторінок в історії українського народу, але величезний пласт історичних питань у зв’язку з цією акцією ще чекає свого часу.

Примусове переселення українців відбувалось згідно Угоди, яка була підписана 9 вересня 1944 року між Урядом УРСР та Польським комітетом Національного Визволення. Селяни залишали налагоджене господарство і на новому місці повинні були починати все з нуля», 1946 року стало очевидним, що більшість українців нізащо не покинуть власних осель. І тоді польська влада заговорила з ними по-іншому».

Зокрема, жителів села Гільського просто перегнали убрід через кордон без будь-яких супровідних документів. Така доля спіткала майже 20 тисяч українців Ліського повіту . Польські війська оточували села, силоміць виштовхували людей з помешкань і під дулами кулеметів конвоювали їх до кордону або до залізничних станцій. За інструкцією селянам давалось не більше двох годин на збір. Та, як свідчать численні очевидці, навіть ця умова не виконувалася.

Про масовий характер репресій переконливо свідчить той факт, що лише протягом 1946-48 рр. у східні райони СРСР було депортовано майже 500 тис. західних українців.
Запалали  в 1946 році  українські села на Лемківщині, Надсянні, Холмщині в «народній Польщі».

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Как живут лемки в оккупированном Донбассе

Так, у селі Піскоровичі загинуло 720 осіб, у с. Павлокома — 365, у с. Малковичі — 140, у с. Вільшани — 18 українців. Згоріли цілком с. Завадка, де під час акцій вбито 32 особи.
За даними Євгенія Місіла -співробітника Інституту Польської академії наук, план операції «Вісла» був готовий у лютому 1947-го. Проте тільки 27 березня 1947р. вже конкретний план виселення, представлений генералом Моссором на засідання Державної комісії безпеки, був переданий Політичному Бюро Центрального комітету Польської робітничої партії, а 29 березня 1947 р. було прийняте рішення про виселення українців . Бракувало однієї важливої ланки — формального приводу.  Приводом до проведення операції «Вісла» стало вбивство українськими повстанцями 28 березня 1947 р. заступника міністра національної оборони Польщі, командуючого 2-ю армією Війська Польського генерала Кароля Свєрчевського. Фактично за виселенням українців приховувався намір позбутися всіх національних меншин, як то литовців та білорусів.

В УРСР

Одразу після повернення радянської влади у 1944р до Західної України починається процес  виселень. У повідомленні секретаря Тернопільського обкому КП(б)У  І. Компанця секретарю ЦК КП(б)У  Д. Коротченку про активізацію оунівського руху  у Тернопільської області висловлено прохання дозволити проведення виселення сімей, «учасників бандформувань за межі Тернопільської області».

15 травня 1945 р. М. Хрущов провів у Львові нараду із секретарями обкомів КП(б)У і начальниками управлінь НКВС. У своїй доповіді він вимагав рішучих каральних акцій проти сі-мей повстанців, а також рекомендував застосовувати «нові методи роботи», суть яких полягала у створенні в західноукраїнсь-кому краї атмосфери «кругової поруки» та взаємної підозри. Хрущов вимагав організувати збори селян, на яких оголошували імена тих, хто допомагає повстанцям, і застосовувати проти них репресії.

Основними жертвами репресивних акцій були, як правило, члени сімей оунівців і так званих «бандпособників», «куркулі» з сім’ями, стара українська інтелігенція, священики греко-католицької церкви.

maxresdefaultРепресій зазнали священики православної і греко-католицької церков. «Прокотилася хвиля арештів українських священиків, національно свідомих активістів. Частину українського кліру в Польщі було заарештовано і засуджено на термін від 4 до 10 років. До УРСР було виселено близько 300 греко-католицьких священиків, православне духовенство і члени консисторії Автокефальної православної церкви з Холма. НКВС дав наказ «вивезти всіх попів». Жертвами стали єпископ Коцеловський та 16 священиків.

Спочатку Радянський Союз за допомогою Польської армії примусив 70 відсотків усіх українців виїхати з Польщі в Україну.

Особливу увагу необхідно звернути на те, що операція «Вісла» пов’язана зі словом, що жахає увесь світ, — Освенцім. Саме на залізничній станції Освенцім, розподіляли українців Польщі на групи та ешелонами відправляли на захід. За неповними даними, у період з 19 травня до 23 червня 1947 р. через Освенцім пройшло 269 ешелонів з депортованими українцями.

Про трагедію українців свідчить П. Атаманюк  із с. Соколів Золотопотіцького району, « що чекісти, увірвавшись до них у хату, забрали всю кукурудзу, коня, лоша, картоплю. Добре, що мені хтось з наших сусідів кинув у мішок чотири хлібини. Це все, що я мала. Дорога довга, важка, нестерпна. Поїзд часто зупинявся і довго стояв у тупиках, а ми, голодні, виснажені, тулилися докупи, щоб не замерзнути від холоду. Багато людей попухли від голоду. Пам’ятаю, як в однієї жінки померла трирічна дитина. Як та жінка страждала, билася з горя, з розуму зішла, як голосила…»

І. Чубак із с. Мушкатівки Борівського району: «День 21 жовтня мені ніколи не забути — то була страшна наруга над невинними людьми. Тієї ночі вивезли сім’ї В. Чубака, П. Чернеги, А. Чернеги, Куйбідики, Жмудихи, А. Титенич. Мого батька В. Чубака — старого, хворого — забрали з ліжка. Сестра, 1923 р. н., теж не могла ходити, то її посадили на воза. Мама мала 73 роки. Також забрали. Наказали на всіх чотирьох взяти 200 кг вантажу. Що влізе у мішок — те наше.»

«Вісла» на Луганщині

4125

Семью Надежды Терпак 1935 года рождения (родители Юлия Антоновна и Василий Иванович, брат Михаил) выселили из с. Дошница Ясловського повята Краковського воеводства в с. Трудовое

Операція «Вісла» 1946-1947 років не оминула Луганщіну. І це правда — на наші землі також були примусово переселені українці із Західної України.  Автором були виявлені документи: статистичні та оперативні звіти, інформації, фінансові документи відділу переселенців виконкому Ворошиловградської (Луганської) обласної ради в 1946-1950 роки. При вивченні цих документів виявлено, що наприкінці 1945 року на територію Луганської області були переселені з Польщі українці, у тому числі етнічні групи лемків та бойків. Мешканці окупованого села Переможне- саме їх нащадки.

Нижче наводимо деякі архівні документи  які напевне вже вивезені з Луганська до Російської Федерації.

«Про незаконні видачі викликів і перепусток сім’ям українського населення, евакуйованого з Польщі»

«Виконком облради депутатів трудящих і бюро обкому КП(б)У відзначають, що на місцях окремими райвиконкомами та організаціями порушуються рішення СНК УРСР і ЦК КП(б)У від 3 жовтня 1945 року № 1630 — 118 і від 16-го жовтня 1945 року № 1674, якими заборонено всяку видачу документів сім’ям українського населення, евакуйованого з Польщі. Виконком облради депутатів трудящих і бюро обкому КП(б)У ухвалюють:

1.    Зобов’язати голів виконкому райрад і секретарів райкомів КП(б)У, а також керівників обласних, міських і районних організацій припинити видачу документів сім’ям українського населення, евакуйованого з Польщі, на переїзд в західні області УРСР.У разі виявлення фактів видачі будь-яких документів українським переселенцям для переїзду в західні області УРСР, винні притягатимуться до строгої відповідальності.

2.    Доручити начальнику облуправління НКВС тов. САДОВНИКОВУ дати вказівки міським і райвідділам НКВС не видавати перепусток українським переселенцям для їхнього переїз-ду до західних областей УРСР.

3.    Дану ухвалу розіслати всім виконкомам райрад депутатів трудящих, міськкомам і райкомам КП(б)У.

Секретар обкому КП(б)У/І.Орешко/

Голова виконкому Ворошиловградської облради депутатів трудящих А.Гайовий.»

«Про незаконні видачі викликів та перепусток сім’ям українського населення, евакуйованого з Польщі», квітень 1946 року // Постанова Виконкому облради і бюро обкому КП(б)У // Державний архів Луганської області, № фонду — р-1658, № опису — 1, № справи — 523. Арк. 119

Постанова бюро Ворошиловградського обкому КП(б)У 1945 р. м. Ворошиловград.» Про хід виконання постанови виконкому обради і бюро обкому КП(б)У у від 22.10.45 рПро хід виконання постанови виконкому обради і бюро обкому КП(б)У у від 22.10.45 р. «Про невідкладні міри з господарського влаштування українського населення, яке прибувало з Польщі, на територію Ворошиловградської області і роботи серед нього» по Лисичанському району.

«За даними бюро обкому КП(б)У, в Лисичанському районі зовсім незадовільно виконується постанова виконкому облради і бюро обкому КП(б)У від 22.10.1945 року «Про невідкладні міри з господарського влаштування українського населення, яке прибуло з Польщі, на територію Ворошиловградської області».

Перевіркою було встановлено, що в Лисичанському районі досі частини секцій переселенців живуть в землянках, чи зовсім в непристосованих для життя приміщеннях. Перевіркою встановлено, що в Лисичанському районі дотепер частина сімей переселенців живуть в землянках або в зовсім непристосованих для проживання приміщеннях.

Лемковская свадьба в с. Переможное

Лемковская свадьба в с. Переможное

Так, в колгоспі ім. Ворошилова  п’ять сімей переселенців живуть в землянках, а їхнє майно домашнього вжитку через відсутність місця в приміщенні знаходиться на вулиці; в колгоспі ім. Шевченка одна сім’я живе в землянці; в колгоспі ім. К. Маркса до хворої на туберкульоз колгоспниці вселено три сім’ї переселенців кількістю 19 осіб, житлова площа квартири — 17, 5 кв. м. В цьому ж колгоспі в одному будинку площею 25 кв. м розміщено п’ять сімей кількістю 24-ри людини. У колгоспі «Червоний борець» в кімнату площею 12 кв. м вселено  дві сім’ї кількістю 11 осіб.

Обліком будинків і передачею їх переселенцям, оформленням перерахунків за здане в Польщі майно, наділенням присадибними ділянками під забудову, утворенням бригад по ремонту та відновленню будинків для переселенців, запасів будівельних матеріалів — ні виконком Лисичанської райради, ні райком КП(б)У не займаються.

З 129-ти сімей переселенців, що мешкають в колгоспах Лисичанського району, 50 сімей взагалі не забезпечені паливом, велика кількість з них не мають кормів для худоби.» . «Про невідкладні міри з господарського влаштування українського населення, яке прибувало з Польщі, на територію Ворошиловградської області і роботи серед нього»//Державний архів Луганської області, № фонду – Р-1658, № опису – 1, № справи –523. Арк. 100.

ПОСТАНОВА Виконкому Ворошиловградської облради депутатів працівників від 22 березня 1946 року.

«Про хід виконання постанови виконкому облради депутатів трудящих від 15.12.1945 року. Про господарські забудови українських переселенців у Новосвітлівському районі.»
«Перевіркою встановлено, що в Новосвітлівському районі, незважаючи на неодноразові попередження з боку облвиконкому, до цього часу сім’ї переселенців живуть у непристосованих для проживання приміщеннях.

Голова Новосвітлівського райвиконкому тов. Ковальов до цього часу не вжив заходів до забезпечення виконання постанови виконкому облради і бюро обкому КП(б)У від 22.10.1945 р. і постанову виконкому облради від 15.12.1945 року «Про госпо-дарські забудови переселенців» і не знає дійсного становища, у якому перебувають проживаючі у районі переселенці.

Фактичний стан справ з побутовим облаштуванням переселенців у ряді колгоспів Новосвітлівського району нестерпний. Так, в колгоспі «Світанок» в кімнаті переселенця КУЦИК площаю 20 кв. м проживає дві сім’ї, що складаються з 17-ти людей, у квартирі не опалюється, брудно, паливом не забезпечені. Тут же лежить хвора грипом. У кімнаті Гарбера Теодора пл. 25 кв. м живуть дві сім’ї з 13-ти людей. Кімната для проживання не пристосована, сира, брудна, паливом не забезпечена. Тут же лежить 4-ри хворих людини. У цьому ж колгоспі живе у квартирі, не придатній для проживання, хвора переселенка Кохан, медична  допомога їй не надається.

Аналогічне становище з розселенням переселенців у колгоспах ім. Леваневського, ім. Шевченка, «Нове життя», «Ревшлях» та «Червоний партизан». Згодом було переселено у Переможенську сільську раду ще 124 людини, які залишили майна в Польщі на загальну суму 9 919 532 крб, їм було відшкодовано збитки на дуже незначну суму — 178 тис. крб.»
Постанова Ворошиловградської обласної ради трудящих від 22 березня 1946 року. — С. 27 // Державний архів Луганської області, № фонду — Р-1658, № опису — 1, № справи — 523. Арк. 126.

Впевнено можна зазначити що в ті трагічні часи жителі Луганського краю підтримували депортованих і морально і    матеріально, а це свідчить про те, що історія у нас одна для всієї України. І у нас є набагато більше речей, які нас об’єднують, а всілякі розмови про нашу «ментальну» несхожість — не більше, як брудні та кроваві» ігри престолів» деяких політиків, які намагаються зараз здобути прихильність донбаського електорату.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Украинцы, депортированные в «Новороссию»

 

Добавить комментарий