13 липня Олегу Сєнцову виповнюється 41 рік. Українці посилають політичному в’язневі кремлівського режиму листівки. Листи з Батьківщини – це не просто привітання, це нагадування бранцям, що їх не забули, що Україна цінує їхню боротьбу і шанує стійкість.
Олександр Бєлокобыльский, «РГ»
Строк у половину життя
«Листи до Якутії з України доходять аж за місяць. Так що привітання треба відправляти вже зараз. Звичайне відправлення Укрпоштою, коштує приблизно від 20 до 30 грн в залежності від ваги, а лист “авіа” з повідомленням про отримання, коштував мені 114 грн. Я думаю, шо це нескладно зробити, але ж уявіть, як враховуючи всі обставини, йому буде приємно», – написала у Facebook Тетяна Колеснікова.
Цей заклик привітати Олега Сєнцова отримав понад 860 поширень. Так само поширюють заклик Тетяни її фолловери у Twitter. Дехто приєднався до вітань – близько 10 користувачів надіслали їй фото своїх листівок для Олега.
Більше того, Тетяна отримує листи для політв’язня і з Росії. Там є люди, які хочуть підтримати Олега Сєнцова, та бояться переслідувань, тому використовують такий собі «анонімайзер» у особі українки.
Тетяна надіслала вже з півдюжини листів Олегові. Каже, не певна, що вони доходили, тому стала вкладати конверти та російські поштові марки. Але так відповіді й не отримала… Вона зізнається, що дуже нелегко писати листи людині, з якою незнайома особисто.
– Я намагаюся писати слова надії, що ми про нього пам’ятаємо. Про те, що відбувається в країні – про Євробачення писала, наприклад, про безвіз. Треба писати відносно нейтрально, без політики. Тому що, я так розумію, там всю пошту вскривають, і у владі тих цензорів передати листа або викинути. Тому треба обережно – російською мовою, в жодному разі не ганити Росію, не згадувати окуповані Крим, Донбас.
Тетяна – сама переселенка, але годі й порівнювати, каже, її ситуацію з тією халепою, в яку потрапив Олег Сєнцов. Строк, який дорівнює половині життя, – 20 років! Сувора Якутія!
– Ми-то всі живемо, нехай і не у власних домівках, але в своїй країні, ми вільні люди. А ось він там сидить, людина, яка народилася в Криму, в найкрасивіших місцях, – зараз сидить в цій Якутії… Я подивилася в Google Maps на цю виправну колонію. Мене це шокувало: там немає ні дерев, нічого – такі загони, як для худоби, за колючим дротом, – розповідає Тетяна Колесникова.
Вона пише поки лише Олегові, бо вони майже ровесники, а що і як писати молодшим бранцям, не визначилася, але збирається обов’язково писати й іншим.
Долі в руках Путіна
На сайті кампанії LetMyPeopleGo зібрані відомості про всіх людей, які незаконно утримуються за політичними мотивами у країні, яка веде проти України агресивну війну, – Російській Федерації. У спеціальному розділі є й адреси, за якими можна надсилати листи політв’язням.
– Писати політв’язням – це дуже важливо. Людина, яка перебуває за гратами, має знати, що про неї не забули, що за її звільнення борються. І тут лист – це свого роду ниточка, яка пов’язує із тим світом, який вона тимчасово була змушена залишити. У мене зараз на вікні стоїть стопка листів, які ми маємо передати ув’язненим в окупованому Криму. Але через нас проходить тільки маленька частка листування, – каже Олександра Матвійчук, координатор ініціативи «Євромайдан SOS».
«Євромайдан SOS» разом з низкою інших правозахисних організацій три роки тому розпочали кампанію LetMyPeopleGo. Вони ставлять перед собою мету добитися звільнення усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому Криму. А до того правозахисники контролюють дотримання основоположних прав заручників Кремля, наприклад, свободу від тортур, право на вільний доступ адвоката, надання медичної допомоги тощо.
Олександра Матвійчук зауважує, що єдиний шлях до звільнення бранців – політичний тиск на Кремль.
– Доля цих людей в руках Путіна, і, можливо, його найближчого оточення. Тож звільнить їх не суд, а тільки політичне рішення вищого керівництва держави. Аби воно було прийняте, треба організувати потужний міжнародний тиск на Кремль. І він має бути постійним. Тому важливо утримувати тему політв’язнів в топі порядку денного як українського суспільства, так і іноземних урядів, міжнародних організацій. Саме цим і опікується кампанія LetMyPeopleGo.
Останнє, що зробили активісти на сьогодні, – підготували звернення до Віце-президента США Майкла Пенса від «Євромайдану SOS» та родин політв’язнів. На днях його особисто передав сам президент України Петро Порошенко під час офіційного візиту.
Слово політв’язня
Один з перших українських політв’язнів в Росії, і перший з них звільнений, – львівський студент Юрій Яценко. Нині Юрій бере участь у боротьбі за звільнення наших бранців.
– Листи писати – обов’язково. Я знаю, що люди і до мене писали, але тих листів не пропускала цензура, щоб я не відчував цієї підтримки. Та до більшості наших бранців листи допускають. Коли ти знаєш, що ти сидиш за свої моральні переконання, за свою любов до Батьківщини, за те, що ти її не зраджуєш, і ти знаєш, що тебе громадяни з Батьківщини підтримують і цінують твою боротьбу, – це надає більше сил, ніж, наприклад хороший адвокат, – каже Яценко.
Після звільнення він завершив магістратуру і став дипломованим юристом. І зараз підкреслює, що необхідно на законодавчому рівні закріпити статус політв’язнів. Більше року за це билися, і ось, каже, завдяки наполегливості громадських організацій – «Крим SOS», «Євромайдан SOS», Центр громадянських свобод, Кримськотатарський ресурсний центр, Українська гельсінська спілка – справа зрушилася.
Очільник Міністерства у справах окупованих територій Вадим Черниш обіцяє, що після депутатських канікул законопроект про політв’язнів і їхній соціальний захист буде внесений до Верховної Ради.
Власне Юрію Яценку міністр закордонних справ запропонував стати його радником, а при міністерстві створена спеціальна платформа із взаємодії влади з неурядовими організаціями щодо звільнення українських політв’язнів у РФ.
– Комунікація налагоджена, але вона ще не така ефективна, як хотілося б, – каже колишній політв’язень.
Зараз у Росії ув’язнені за політичними мотивами, за даними LetMyPeopleGo, 44 українських громадянина. Звільнити за ці три роки лише шістьох бранців. Це Надія Савченко, Юрій Солошенко та Геннадій Афанасьєв, які були «помилувані» президентом РФ, Юрій Яценко (відпустили у зв’язку із «закінченням терміну покарання за час його перебування в СІЗО»), Юрій Ільченко (з його власних слів, втік із Криму, коли був відпущений з тюрми під домашній арешт) та Хайсер Джемілєв (випущений у зв’язку з відбуттям покарання).
Адреси для листів, нагадаємо, – тут.
Війна, тема політв’язнів – це травмуючі переживання. Тому люди потроху перемикаються на інше. Так, неможливо постійно жити у стресі. Але згадуйте хоча б іноді тих, хто зараз у тисячах кілометрів від Батьківщини позбавлений волі за свої переконання. Напишіть хлопцям.
Проект профінансовано з коштів Польсько-канадської програми підтримки демократії, фінансованої у рамках Програми польської співпраці для розвитку Міністерства закордонних cправ Республіки Польщі та Уряду Канади
